Їздив в Париж

Інтро

Ідея відвідати Париж у мене з’явилась одразу після переїзду до Лондона. Кілька разів у житті я намагався вивчити французьку мову і з нетерпінням чекав можливості випробувати свій скромний словниковий запас і нареші замовити кофі е кґуассан, с-ів-ву-плє. Цікаво було особисто побачити як інженерний тріумф Ейфеля, так і відчути атмосферу міста загалом.

Тому, коли місяць тому я випадково знайшов дешеві квитки на поїзд до столиці Франції, не вагаючись скористався можливістю реалізувати свій давній задум. Заразом проїхатись найдовшим підводним тунелем на світі, і повезти свою дівчину в Париж.

Вечір напередодні виїзду буд сповнений хвилюванням, навіть більше ніж зазвичай. Але вдалий час відправлення о 11 ранку дав змогу виспатись і не поспішаючи випити кави на вокзалі.

Євростар

Подорожувати поїздом у Європі дійсно зручно. Хоча ціна квитків зазвичай вища за переліт — краще купувати їх заздалегідь або відстежувати розпродажі. З урахуванням часу на дорогу до аеропорту, чек-ін, паспортний контроль та дорогу з аеропорту — перевага поїзда очевидна. Євростар відправляється з St Pancras International у самому центрі Лондона і прибуває на Gare du Nord, звідки до Лувру всього 20 хвилин. На борт можна взяти дві великі валізи і навіть пляшку вина.

Швидкісний поїзд мчить між двома столицями, крісла виявилися комфортніші, ніж у бюджетних авіалініях, навіть в економкласі: вдосталь місця для ніг, спинки відкидаються. Між сидіннями — дві розетки: англійська та європейська.

На англійській стороні було багато коротких тунелів, та повільний інтернет, а в основному тунелі зв’язку немає зовсім. Планував дивитись документалки про будівництво тунелю і обламався — треба було завантажувати їх заздалегідь.

На глибині 100 метрів нижче рівня моря закладає вуха, а моря чи риб, зовсім не видно (яка несподіванка!). На французькій стороні колії не такі рівні, і поїзд помітно хитався: якщо у Вас слабкий вестибулярний апарат — краще відвідати Євростар кафе на стороні англійців. Платити можна як фунтами, так і євро.

На борту було чимало пенсіонерів, а також помітив американців з валізами з аеропорту Хітроу. Про туристів з Азії навіть не згадуватиму — вони є скрізь, і той чи інший представник східних країн присутній на всіх фото з Парижу.

Paris

Столиця Франції зустрічає грандіозним вокзалом і підозрілим контингентом на вулицях. Згодом — симпатичними житловими кварталами з різноманітними закладами, продуктовими магазинчиками і модними бутіками.

Париж — це столиця моди, і це помітно: на вулицях можна помітити багато стильних дівчат і хлопців (чи як там вони себе ідентифікують)

Столиця Франції готується до Олімпіади: всюди йдуть ремонти та реконструкції, а у центрі міста площі заповнені високими тимчасовими трибунами. Найбільше їх біля Вежі — схоже, саме там відбудеться церемонія відкриття.

Також відмітив для себе цікаву річ: зовнішність темношкірих жителів Парижу відрізняється від вже звичних мені темношкірих лондонців. Такий собі відгук колоніальної політики колишніх імперій. У 2024 році парижани всіх рас стоять в одній черзі за багетами і з однаковою пристрастю наминають їх просто неба.

Наступна особливість двох столиць — це їх архітектура. Вулиці Лондона забудовані вікторіанськими таунхаусами, які тут називають аттачд чи семі-аттачд, а ще терас-хаусами, українською - це таун-хаус. Для ніщебродів на зразок мене деякі з цих будинків розділені на квартири, по одній на кожен з 4 поверхів. В Парижі — це планова п’яти-семиповерхова забудова.

Ще в центрі Парижу практично відсутні високі будинки. Щасливі жабоїди. Лондон натомість заставлений гидотними хмарочосами: все крім Шарда, 1 Канада Сквер, Огірка і телевежі виглядає жахливо, особливо типові сірі житлові 14 поверхівки - прямо з радянського союзу. Можливо тому тут так багато русні.

Крім того, в столиці Франції суттєво більше трафіку: широкі вулиці з купою автомобілів. Обмеження на викиди? Євро 6? Ні, не чули - то все для зарозумілих англійців. Деякі транспортні засоби своїми газами викликають сильне відчуття ностальгії за українськими маршрутками.

За 3 дні в Парижі я з моєю дівчиною відвідав Монмартр, Тріумфальну Арку, Ейфелеву Вежу, Площу Конкорду, Центр Помпіду, Площу Бастилії, Арабський Центр, прогулялись скверами й симпатичними вуличками, пили каву в кав’ярнях з круглими столиками і шукали ідеальні круасани. Ми прокидались раніше і поспішали на метро, щоб побачити Тріумфальну Арку, але азійської зовнішності туристи вже були там. Калейдоскоп величних соборів та палаців, грандіозних площ, запозичених обелісків, ліпнини й типових житлових кварталів. Останні виглядають досить затишно.

Досить швидко розумію що споглядання пам’яток - не моя ~~чашка чаю~~ тарілка. Особисто мені більше до душі спокійніше і менш туристичне середовище. Наступного разу я б залюбки провів кілька годин в затишній кав’ярні, спостерігаючи за повсякденним життям місцевих, слухаючи уривки французьких розмов (уі-уі-уі) на тлі дзвону соборів. І читати оповідання Гемінгуея, написані в закладах на цих самих вулицях. Мені здається саме такий досвід дає змогу відчути справжній дух міста.

Моя дівчина натомість була в абсолютному захваті від поїздки! Смачна їжа, надзвичайна архітектура, захопливі краєвиди й колорит міста подарували море позитивних емоцій. А ще музеї з творами її улюблених митців (Тут уже плюс в карму англійцям, які, на відміну від європейців, дають можливість всім охочим відвідати музеї Лондона безплатно) Багато посмішок, наспівування романтичних пісень французькою сприяли моєму гарному настрою. Оксана в Парижі - це свято, яке завжди зі мною.

На деякий час нам навіть вдалося відволіктись від думок про війну.