31A
Сиджу в останньому ряду біля вікна. Британський акцент розрізнив щойно зайшов у літак. Поруч схожий на ірландця і Роршага чоловік. За ним - українець в масці, який зняв її, щоб жерти сандвіч і чхати. Я ж поспав годинку і з’їв протеїновий батончик. Сусіди продовжують напихатись сандвічами, англієць-ірландець п’є чай з двома порціями молока.
Розносять це все темношкіра стюардеса та висока індуска, на ім’я Кармен. “Keep my fingers crossed” - каже вона поки один з пасажирів шукає дрібні гроші. Широка посмішка, брекети. Її емоції змусили мене посміхнутись і місс подумала що я щось хочу придбати. Дякую, але не сьогодні. Почекаю, щоб дівчата пішли та послухаю збережений в телефоні запис Гуфовського. Найкращий блогер ютубу.
Читав “Історію твого життя” Теда Чана і зрозумів що саме по ній зняли “прибуття”. Не люблю історії про розлучення сімейних пар, особливо з дітьми. Але ця дуже зайшла, рекомендую.
Чоловік в масці весь політ зайнятий перекладом документів на своєму хіпстерському макбучику з хіпстерським же декалом на кришці - піратський череп і дві шаблі. Перед ним сидить Кларксон - величенький чоловік з сивими дрібними кучерями, животиком і підтяжками. Випадково помітив як він розглядав якусь книжку, схожу на скетчбук, з гарними малюнками.
З вікон весь політ лише яскраве світло і трохи хмар під нами. Можна уявити ніби літак стоїть в ангарі закріплений на гідравлічних механізмах і насправді не рухається.
За 20 хв до приземлення в ілюмінаторі - суцільна рівномірна хмара. Щось це мені нагадує. Туман? Ми точно наближаємось до Лондона!
Якщо всунути голову в саме вікно, то можна розгледіти поля і дороги внизу. Еееех, пропустив англійський канал! Нічого, колись познайомлюсь з ним особисто.
Землі вже зовсім не видно за туманом. Лондон все ближче.
Приземлились весело, відчувалась тряска, іііі… Дощ за вікном! Хто б сумнівався. Стюардеси, а потім і капітан категорично наказово закликав пасажирів СИДІТИ! із застібнутими ременями безпеки. Гарячий Ірландець розщепнув свій як тільки шасі торкнулись полотна посадкової смуги.
Після дозволу від командира екіпажу пасажири поруч підстрибнули з крісел і стовпились біля виходу. Кларксон обговорював серіал Чорнобиль з сусідами.
Зайшов в зал паспортного контролю, де жіночка з акцентом направила юкрейн енд рашн паспортс в нескінченну чергу. Аеропорт великий. А я хочу їсти. Де Кармен зі своїми сендвічами коли вона так потрібна.
Контроль пройшов досить швидко. Імігрейшн офісер навіть не поцікавився чи є у мене результати тесту на туберкульоз. Я що, дарма платив за нього?! Забрав валізу й одразу знайшов привітного індуса з табличкою з моїм іменем в руках. Бачив таке тільки в кіно.
Аеропорт Лютона величезний, з багаторівневим паркінгом. І так само довго їхати на авто від аеропорту до самого Лондона.
На цьому політ закінчився і мої нотатки теж.
